БЕЗСРІБНИКИ КОСМА І ДАМІАН: ТРИ ВЕРСІЇ ЖИТТЯ СВЯТИХ БРАТІВ. ХТО Ж ПРАВИЙ?

Імена Безсрібників Косми і Даміана у багатьох православних на слуху. Але якщо таких святих було кілька пар, до кого саме з них ми тоді молимося? Давайте розбиратися.

Якщо ми відкриємо церковний календар, то побачимо, що на 14 липня стоїть пам'ять Безсрібників Косми і Даміана, в Римі постраждалих, де також вказано рік їх кончини – 284. Але ось якось мене зацікавило питання, яких же святих ми шануємо в інші дні. Так, до слова, 30 жовтня Церква вшановує безсрібників Косму і Даміана Аравійських (287 рік) і 14 Листопада – безсрібників Косму і Даміана Асійських (III століття). Як мінімум мені здався дивним той факт, що три пари – однойменні безсрібники і все преставилися приблизно в один і той же час. Крім того, якщо ми відкриємо житія, то побачимо, що всі вони займалися зціленням хворих, а в версіях римської і асійської матір братів звали Федотою.

Перша думка, яка приходить в голову в такому випадку, – це лише різні редакції біографії одних і тих же безсрібників, просто в силу їх популярності в народі сформувалися трохи різні варіанти житійного опису. Але насправді, якщо спиратися саме на церковний календар, то чітко видно поділ на три різних пари однойменних святих. Є також і третя думка – найбільш достовірним є існування одного варіанту, а решта – легендарні оповіді. Нехай ці відомості нікого не бентежать, адже тисячу сімсот років пройшло від часу їх кончини, а житія подвижників благочестя – це не Святе Письмо, в них дійсно можуть вкрадатися численні помилки, міфи і змішання. Іноді легендаризація відбувається навмисно, адже житійна література – один з жанрів, який своєю появою зобов'язаний певним цілям і завданням, як, наприклад, привернення уваги язичників, для яких сказання про чудеса є засобом, що дозволяє звернути увагу на християнство. Якщо завгодно, це такий місіонерський прийом, який не працює зараз, але мав свою силу в минулому.

Давайте повернемося до самих безсрібників. Відразу відзначимо, що історичних свідчень існування святих не збереглося зовсім, але це не означає, що їх особистості – повна вигадка. Ні в якому разі не можна не враховувати досить давнє церковне вшанування, яке не могло виникнути на порожньому місці. Переказ про братів Косму і Даміана формувалося надзвичайно складно, і є всі підстави припускати, що спочатку мова йшла про одну пару святих, шанування яких поступово розділилося на три традиції. Іменно такої думки дотримувалися дослідники XVII століття (наприклад, німецький теолог Генріх Вангнерек). Коли на початку ХХ століття було виявлено кілька нових рукописів житій Косми і Даміана, то версія про одну пару святих знайшла нові підтвердження на свою користь.

Отже, як правило, різні дослідники роблять висновки, що початковою була або асійська, або аравійська версії. На користь першої свідчить найбільша кількість збережених рукописів і старовина походження. Також ця традиція, за своїм змістом, найбільш близька до візантійської та середньосхідної агіографічної моделі. Час появи аравійського варіанту встановити вкрай важко, але зате в ньому збережені ознаки мученицьких актів як джерел, що лягли в основу життєпису святих. Нагадаємо, що, згідно асійської версії, брати Косма і Даміан померли своєю смертю, а в аравійському варіанті – прийняли мучеництво під час великого гоніння імператора Діоклетіана. Римська ж традиція з'явилася трохи пізніше – між IV і VI століттями.

Як було сказано, додатковим свідченням реальності Безсрібників Косми і Даміана є широка поширеність їх шанування вже в VI столітті. Так, їх імена на той час вже відомі в Єгипті, Месопотамії, Греції, Італії та Галлії. Більш того, ще в першій половині V століття блж. Феодорит Кірський у своїх листах розкриває деякі місця поклоніння святим, а також, що в самому Кірі існувала базиліка на честь безсрібників, яку намагалися підпалити його противники. Ще храм Косми і Даміана був побудований в м. Едессі в 457 році. Далі, в V-VI століттях, практика зведення церков на честь безсрібників стає досить поширеною. Не можна не сказати, що поступово центром шанування святих братів стає Константинополь, де присвячена їм базиліка дала назву навколишньому міському району – Космідіон.

Традиція вшанування трьох різних пар остаточно формується лише в IX столітті. Про неї згадує Святий Патріарх Мефодій, а також Мінологій Василія II – найдавніший агіографічний збірник. Відповідно різним дням шанування розділилися і присвячені їм храми. Якщо ми звернемося до сирійським, коптським, Олександрійським і Єрусалимським календарям, то, крім названих дат, виявимо ще безліч варіантів. У сучасній Елладській Церкві, як і у нас, існує три дні шанування Косми і Даміана, проте основним всеж-таки вважається 14 липня. Варто також згадати, що в Грузії, в селі Амашукеті (Харагаульський муніципалітет – центр держави), є храм на честь святих безсрібників, заснування престолу якого відносять до IV століття. З досить давніх часів і до сих пір існує звичай бездітному подружжю здійснювати в цей храм паломництво і молитися про позбавлення від безпліддя.

З огляду на сказане, цілком закономірно, має виникнути питання: чому ж у наших календарях досі шануються всі три традиції? Справа в тому, що до того часу, як Русь прийняла християнство, ці варіанти житій вже сформувалися. «Молоді» християни в особі наших далеких предків були вкрай обмежені в можливості працювати з грекомовними джерелами, а тому просто перейняли і зафіксували те, що вже існувало. Думаю, ні для кого не секрет, що ні в X, ні в XI, ні в XII, ні в подальших століттях на Русі своєї богословської або історичної дослідницької шкіл ще не існувало, та й аналіз біографічного переказу – проблема далеко не першорядної важливості. Сьогодні ж процес перегляду і систематизації житійної літератури і календаря навряд чи дійсно потрібен. Праця дана досить складна, її комусь потрібно буде здійснювати, а це, як ми розуміємо, вимагає і матеріальних витрат. Тільки ось мета такого підприємства вельми розпливчаста і неоднозначна. Немає нічого поганого в тому, що церква відзначить пам'ять Святих Косми і Даміана три рази на рік, нехай і в різних варіантах їх біографічних відомостей.

Мені здається, що найважливіше дивитися не на те, що розділяє, а на те, що об'єднує. Всі три традиції говорять нам: безсрібники були лікарями і не брали плати за свою працю. Тільки вдумайтеся, як це важливо і який це приклад для сучасної людини, буквально заточену на отримання прибутку. Нехай їх ідеал нам здається недосяжним, але на прикладі їхнього життя ми точно знаємо, що важливі не гроші, важлива людина.

 

Протоієрей Володимир Долгих

Портал "Православная Жизнь" 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *