Чи можливо не турбуватися про їжу та одяг?

Третю Неділю після П’ятидесятниці Церква присвячує святим, які подвизалися в Англії, Ірландії, Білорусі, Одесі, Санкт-Петербурзі, Новгороді, Вологді, Пскові та у нас на Галичині. Цим самим Церква нагадує, що у всіх куточках землі можна догодити Богу й досягати святості.

У всі часи серед людей панують два види крайнощів. Перший – бачити навколо себе лише ворогів і всіляке зло. Другий – не бачити ніякого зла. У першому разі людина через осуд інших хоче сама мати пристойніший вигляд. Це ознака гріха гордості, який найбільше віддаляє нас від Бога. А в другому – людина намагається не помічати зла через страх перед більшістю, яка невільно змирилися зі злом і видає його за добро.

Сьогодні у Євангелії сказано: «Світильником для тіла є око. Тому, якщо твоє око буде чисте, все твоє тіло буде світле, а коли твоє око буде лукаве, то й усе твоє тіло буде темне» (Мв. 6:22–23). Святитель Феофан Затворник пояснює, що погляд на світ залежить від чистоти нашого розуму. Якщо він не затьмарений пристрастями, то ми дивимося правильно на навколишній світ. Проте неочищений розум бачить навколо себе лише зло або під тиском оточення вдає, що все добре, але думає зовсім інакше, тобто має подвійні погляди залежно від ситуації.

Далі Євангеліє вказує на причину такого стану. Господь каже, що затьмарення розуму відбувається через бажання водночас служити двом господарям: Богу та мамоні (багатству). Нині більшість взагалі у своєму житті відсуває Господа на останнє місце. Якщо тут, на Західній Україні, попри розкол, у містах і селах у церквах в неділю людей досить багато, то в інших місцях до храму приходить ледве 2–3%. І ті люди, які ходять до церкви, відчувають себе християнами лише в неділю або раз на рік – на Пасху, а в інші дні керуються законами світу, який дедалі більше відступає від Бога. Перелюб, аборти, розпад сімей, гнів між сусідами, пияцтво нині трапляються не лише серед невірян, а й вірян.

Щоб позбутися маловір’я й мати тверезий погляд на навколишній світ, Господь дає рекомендацію, яка багатьом людям може здаватися дуже радикальною і яку неможливо реалізувати. Він закликає не турбуватися про те, що нам їсти та пити, у що одягатися, а брати приклад із птахів, які не сіють і не жнуть, але їх годує Сам Бог; а щодо одягу – бути подібним до квітів: «Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не зодягався так, як одна з них». Найважливіше, до чого закликає Господь, – це шукати Царства Божого, а все інше додасться (див. Мв. 6:24–33).

Хтось може подумати, що Господь у такий спосіб спонукає до дармоїдства, бо звідки без турботи й праці візьмуться їжа та одяг? Але це не так. Апостол пише: «Коли хто не хоче працювати, хай не їсть» (див. 2 Сол. 3:10). Господь лише хоче, щоб, чим би не займалися, ми віддали Йому своє серце, тобто завжди пам’ятали про Нього і намагалися керуватися Його святими заповідями. Якщо ми робитимемо так, тобто докладатимемо зусиль ходити перед Богом, як перший чоловік у раю – Адам, то все інше – їжа, одяг, житло – додасться.

Нині політики активно впроваджують так звану декомунізацію, намагаються звільнитися від імперського та радянського, як вони кажуть, колоніального минулого, але доки вони не поставлять на перший план Бога у своєму житті (або хоча б сумління), нічого у них не вийде. Навпаки, ми бачимо, як життя простих людей ще більше погіршується і в духовному (через легалізацію та підтримку старих і нових розколів), і в матеріальному відношенні.

На цю неділю випала пам’ять святого пророка Амоса, який був простим пастухом, але Господь закликав його cлужити, щоб пробудити в ізраїльському та в інших язичницьких народах дух покаяння. Він попереджає, що Господь «наводить погибіль на сильного, і прийде погибіль твердині», через те що «…вони ненавидять того, хто у брамі картає, і обриджують тим, хто говорить правдиве. Тому, що нужденного топчете ви, і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного, то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого, та не будете пити із нього вина!

Бо Я знаю про ваші численні провини і про ваші великі гріхи: тиснете ви справедливого, берете ви підкупа та викривляєте право убогих у брамі.  Тому то розумний мовчить цього часу, бо це час лихий. Шукайте добра, а не зла, щоб вам жити, і буде із вами Господь, Бог Саваот, так, як кажете ви. Ненавидьте зло й покохайте добро, і правосуддя поставте у брамі, може змилується Господь, Бог Саваот над решткою Йосипа» (див. Ам. 5:10–15).

Ці пророчі слова особливо актуальні в наш час. Пандемія хвороби, повені, пожежі – все це наслідки гріхів, у яких більшість людей не хоче розкаятися. Хтось бажає спокутувати свій гріх соціальним служінням нещасним і нужденним. Це дуже добре. Та найцінніше для Господа – це наше покаяння. Афонський старець архімандрит Григорій (Зуміс) повчає: «Страсті викорінюються завдяки постійній сповіді. Скільки разів ти впадеш, стільки разів іди до духівника [...] Головна справа Церкви не соціальне служіння, а прощення гріхів. Ми будемо покарані не за те, що грішили, а за те, що не каялися. Бог дав нам сповідь, знаючи про нашу слабкість. Без сповіді ніхто не спасається».

Отже, дорогі браття та сестри, якщо ми хочемо бути духовно зрячими у цьому зрадливому світі й мати відвагу протистояти лукавому духу, який панує серед більшості людей, стараймося завжди пам’ятати про Бога, виконуючи Його святі заповіді; а якщо зриваємося і грішимо, то якнайчастіше з жалем та покірним серцем берімо участь у Таїнстві Сповіді, бо лише так ми зможемо успадкувати Царство Небесне. Амінь!

.

Архімандрит Маркел (Павук), духівник Київських духовних шкіл

https://pravlife.org

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *