Про великомученика Георгія Побідоносця та інших мучеників: чи потрібно нам прагнути бути схожими на них?

6 травня Православна Церква святкує день пам'яті великомученика Георгія Побідоносця. 

Цікаво, що в давнину, в перші століття християнства, мучеників називали по-грецьки «мартірос», на латині «мартир». Обидва ці слова на двох різних мовах означають «свідок», тобто та людина, яка бачила щось і тепер свідчить про це. У християнському розумінні, звичайно, це та людина, яка бачила Бога, бачила Христа і свідчить про це.

У Святому Письмі про це говориться багато разів.

Євангеліє від Іоанна:

«Був чоловік, посланий від Бога; ім'я йому Іоанн. Він прийшов на свідоцтво, щоб засвідчити про Світло, щоб повірили всі через нього. Він тим Світлом не був, але був посланий, щоб свідчити про Світло (Ін. 1: 6-8).

Згадаймо також, як святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов пише сам про себе в передостанньому вірші Євангелія: «Це той учень, що свідчить про все, що й написав тут і знаємо, що правдиве свідчення його» (Ін. 21:24).

У Книзі Діянь Святих Апостолів є момент, коли апостол Петро говорить про необхідність обрання на місце відпалого Іуди іншого апостола від дванадцяти. Святий наполягає, щоб він був з тих, «які перебували з нами в усі часи, коли перебував і звертався з нами Господь Ісус, починаючи від Хрещення Іоаннового аж до дня, коли Він вознісся від нас, щоб той разом із нами був свідком Його воскресіння» (Діян. 1:21, 22). Тобто неодмінною умовою апостольства Петро ставив те, щоб кандидат повинен був бути свідком Воскресіння Христового - свідком Бога.

Тут також хочеться згадати і про смерть святого першомученика і архідиякона Стефана, який в момент своєї смерті безпосередньо бачив відкриті Небеса й Господа нашого Ісуса Христа, і сяючі вінці святих мучеників Севастійських, і багато інших фактів з житій мучеників.

Читаючи ці житія, дивуєшся, як мученики могли зазнавати страшних страждань? Відповідь тут одна. Ніяк. Людина не може це терпіти силою власною, зусиллям своєї волі. Ні. Але якщо Бог їй допоможе і захистить, то такій людині можливо все витерпіти.

Мученикам в їхніх стражданнях був Сам Господь. Він немов би вів їх крізь муки до святості. І страждальці блаженні дійсно бачили Його. Тому вони і свідки. Свідки Бога.

Святі отці називали життя православного християнина подвигом безкровного мучеництва. Тому можна сказати, що і ми всі, православні християни, покликані бути свідками Бога. Не обов'язково бути страченим за Христа. Мук ми шукати не повинні, а й відмовлятися від них теж, якщо Господу буде угодно, щоб хто-небудь з нас постраждав за Нього. Але нам слід бути живими свідками Живого Бога, Який діє і існує серед нас.

Потрібно жити так, щоб весь цей суперечливий світ, глянувши на Петю, Васю, Олену, Олю - на кожного православного християнина, сказав би: «Так я бачу крізь нього (неї) Христа. Я бачу, що за ними стоїть Бог ». В цьому наше свідоцтво.

Святий великомучениче Георгіє, моли Бога за нас!

.

Ієрей Андрій Чиженко

https://pravlife.org/

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *