Що робити людям, які втомлені від життя?

Деякі люди втомлюються від життя. Стикаючись з різного роду життєвими труднощами, не можуть дочекатися нічого іншого і кажуть: «Краще мені померти».

Хіба ти не помітив плоди уроку терпіння в земному житті? Подумай добре. Коли тобі виповнилося двадцять років, коли сорок, зараз вже тобі сімдесят або дев'яносто. Як промчали твої роки... В молодості ти говорив: «Почекайте ще, виросту, попереду все життя». І бачиш, як тече твоє життя? Швидко. Але чого вимагає воно? Очікування. Воно хоче, щоб ми кожен день приймали так, як цього бажає Бог. Кожна річ приходить у свій час. Тобі лише потрібно почекати. Почекати, коли прийде Царство Боже. Зі смиренням чекати тих речей, які тобі підготував Бог по Своїй святій волі.

Деякі люди втомлюються від життя. Стикаючись з різного роду життєвими труднощами, не можуть дочекатися нічого іншого і кажуть: «Краще мені померти». Деякі під час сповіді мені скаржаться: «Отче, я втомився від цього життя. Краще померти, скільки можна терпіти, хочу тиші і спокою». Але смерть, яку ти бажаєш, нехороша. І святі хотіли померти, однак не дивилися на смерть як на кінець звільнення від труднощів, а як на спокій. Хотіли померти не від ненависті до життя, а від бажання знайти справжнє життя, щоб бути біля Христа. Не із-за того, щоб звільнитися від несення скорбот, а щоб повною мірою відчути на собі це преславне таїнство вічного життя. Ось чому святі хотіли покинути цей світ і в цьому плані були нетерплячими. Адже вони полюбили Бога найбільше і говорили: «Господи, візьми мене до Себе, щоб мені бути поруч з Тобою». Цього бажав і святий апостол Павло: «Маю бажання звільнитися і бути з Христом. Мене ніщо інше в цьому житті не тримає. Хочу покинути цей світ, вже не можу терпіти». Вони не так говорять, як ми. Ми говоримо це, будучи обтяженими і втомленими, адже не радіємо Божим дарам в цьому житті.

Ні, друже мій. Ми відпочинемо і в цьому житті. Нам треба багато ще пройти. Так, все-таки більшою мірою нам слід перенести скорботи. Багато буде сліз і зітхань. Більше різних втрат, хвороб, мук, ніж посмішок і щастя. Я знаю про це. Ти теж говориш про це, ми все це переживаємо на собі. Але важливо нести такий подвиг. За те, що ти зараз долаєш з терпінням, тобі готується рай. «Нинішні тимчасові страждання нічого не варті в порівнянні з тою славою, яка відкриється в нас». Побачиш це. Всі негаразди, які ми перемагаємо з терпінням, ніщо в порівнянні з тим, що очікує нас попереду. Нас чекає прекрасний світ радості і тріумфу біля нашого Творця. Святі, які бачили рай, говорили: «Господи, якби я знав, яке блаженство мене чекає потім, я ніколи не обурився б у своєму житті. Я б постійно терпів і з вдячністю переносив все, що посилається від Бога».

Терпіння – велика чеснота, вона приводить тебе до куштування всіх благ Царства Божого, повного щастя і радості.

.

З книги о. Андрія (Конаноса) «Любов назавжди»
Переклад з новогрецької Сергія Рудька

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *