У ЧОМУ НЕБЕЗПЕКА ДОВГОЇ СПОВІДІ?

Як же правильно потрібно сповідатися? Є одна досить поширена помилка, яку допускають дуже багато православних християн, як початківців, так і тих, хто вже багато років ходять у храм.

Ця помилка полягає в тому, що людина плутає сповідь і бесіду. У церковній практиці є сповідь, є бесіда в режимі «питання - відповідь» між віруючим і священнослужителем, є катехізаторська освітня лекція і так далі. Часто людина, яка кається, хоче у сповіді вмістити все: і саму сповідь, і відповіді на питання, і катехізаторські лекції. Звернімо свою увагу ще й на те, що в середньому Літургія йде 1,5-2 години, а сповідників багато.

У чому ж полягає суть цієї помилки?

Звернімося до катехізису, який визначає поняття Таїнства Покаяння (сповіді).

«Покаяння – це Таїнство, в якому той, хто кається в своїх гріхах, при видимому отриманні прощення від священика, невидимо звільняється від цих гріхів Самим Господом Ісусом Христом» (Святитель Філарет Московський. Розгорнутий Християнський Катехізис Православної Вселенської Східної Церкви).

Образно кажучи, Таїнство Покаяння - це хірургічна операція, де Бог - хірург, Святе Євангеліє - операційний стіл, Розп'яття - скальпель, а священик - асистент Головного Лікаря. Твоє особисте покаяння - це оголення хвороби перед Богом, Який зцілює тебе. Чи можна уявити, що пацієнт, коли його завезли на каталці в операційний зал і поклали на операційний стіл, раптом сяде на ньому і скаже: лікарю, давайте спочатку поговоримо про життя. Перед операцією. Звичайно, ні. Тому що боляче. І ти в першу чергу хочеш позбутися від цього болю. Не померти, а вижити. Зцілитися від хвороби, стати здоровим, отримати полегшення. Тому на сповіді потрібно конкретно вказати, де болить, а не почати переказувати життя у всіх подробицях. Подібно до того, як хворий задирає сорочку перед лікарем і показує рану, потрібно сказати: ось у мене тут болить і тут, і тут я згрішив, і тут згрішив. І в цьому, і в тому я каюсь і так далі. Важливо на сповіді навчитися відсікати зайві слова.

Можна сказати три слова: «Засуджував людей. Каюсь» і смиренно заплакати, а не десять хвилин перераховувати в фарбах, кого, як і коли засудив. Це вже зайве. Можна сказати «Мав блудні помисли. Каюсь», а не півгодини розповідати в подробицях до кого відчував ці гріховні помисли. Можна сказати «Каюсь в обжерливості», а не пояснювати, як не зміг втриматися від того, що замість п'яти котлет з'їв десять за обідом. Можна сказати «Посварився з батьками. Каюсь», а не передавати у всіх подробицях побутові подробиці сварки: як, коли і скільки разів це було.

Бог знає ваше серце. Йому потрібно, щоб ви усвідомили гріх, жахнулися йому, захотіли покаятися, змінити себе в кращу сторону і чітко розповіли гріх священнослужителю. І в момент сповіді, вашого особистого покаяння, сокрушенія при прочитанні священиком молитви Сам Господь визволяє вас від гріха.

Слова - це велика сила. Чеканьте кожне слово, думайте над кожним словом. Не перетворюйте ваші слова в гори сміття, в величезні обсяги інформації, які неможливо і, в принципі, нема чого запам'ятовувати.

Священикові, як асистентові Бога, якому дано Самим Господом право в'язати і розв’язувати людські гріхи, важливо поставити діагноз. Для цього він повинен виявити хворобу. Допоможіть йому в цьому.

Ніхто не говорить, що бесіда не потрібна. Потрібна. Є маса незрозумілих питань, які треба вирішувати. Але не під час сповіді. Є такі питання, що стосуються тяжких гріхів або підготовки до Причастя, які потрібно вирішити негайно під час прийняття священиком сповіді. Але найчастіше близько 80% слів, сказаних тими, хто кається, можна не говорити. Важливо чітко і безкомпромісно оголити перед Богом і священиком гріх. Ось що потрібно зробити.

Повторюся, сповідь - це не прийом у психоаналітика. Сповідь - хірургічна операція. Видалення гнійної хвороби гріха, яка при відсутності лікування може стати смертельною.

А розмова, звичайно, теж повинна бути. І може бути побудова сповіді як бесіди. В принципі. Але не на Літургії однозначно. Зателефонуйте батюшці, скажіть: «Батюшка, можна до вас прийти у позабогослужбовий час і посповідатися та позадавати хвилюючі мене питання». Священик відповість: «Добре. Я можу тоді-то і тоді-то». І все, будь ласка, приходьте, висповідайся, поговоріть та інше.

Але під час богослужіння, особливо коли багато людей, намагайтеся бути докладним, але докладним в перерахуванні гріхів. І в той же час намагайтеся бути ємним і коротким. Чітко викладайте гріх, а не переказуйте життя своє у всіх подробицях.

Сповідь - це Таїнство. Ставтеся до нього як до великої святині, а не як до розмови. Не намагайтеся змішати святиню з побутовим, із земним. Не намагайтеся секуляризувати її. Не потрібно. Навпаки, сконцентруйтеся з Божою поміччю на усвідомленні гріха в собі: побачивши в серці гріх, здригніться від огиди, зрозумівши свій гріх, відкрийте його перед священиком і отримайте від Бога зцілення. У цьому сенс.

 

Ієрей Андрій Чиженко

Портал "Православная Жизнь" 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *