ЯК З ДУХОВНОЮ КОРИСТЮ ПРОВЕСТИ ЧАС СВЯТОК?

Досить поширеною є така помилка, коли після тривалого посту в період Святок або Світлої седмиці люди розперезуються і повертаються в звичне гріховне «допостове» життя. Але так бути не повинно. Не забруднюймо одежі наших душ, які були очищені таїнствами, молитвою і постом. Піст - це не змагання. А Різдво Христове - це не фініш. Це все - життя у Христі. Вертикальне, таке, що підіймається догори, до Небес, життя у Христі, як писав святий праведний Іоанн Кронштадтський. Тут піст і Святки періоди, органічно з’єднані в одне ціле - в одне спасительне ціле.

Тому не повинно бути так, щоб в Різдвяний піст - храм, Сповідь, Причастя і молитва, а на Святки – пульт від телевізора, їжа, не встаючи з ліжка, обжерливість, пияцтво, гуляння та інше. Зрозуміло, можна і потрібно поїсти, побути з родиною, погуляти з дітьми, пройтися. Але храм, богослужіння, молитва, які займали центральне місце під час посту, повинні бути у центрі тим більше в період Святок, коли, за словом апостола Павла, ти вже не раб, а син. І коли на землю сходить особлива благодать Святого Богоявлення. Вона буквально розлита в повітрі. Тож не відвертайся від неї.

Далі живи за правилом преподобного Серафима Саровського, а саме: продовжуй набувати благодать Святого Духа. З привалом, з відпочинком, але не з розслабленням і свинарником.

Згадаймо тропар Різдва Христового «Рождество Твое Христе Боже наш, возсия мирови свет разума: в нем бо звездам служащии, звездою учахуся, Тебе кланятися Солнцу правды, и Тебе ведети с высоты Востока: Господи слава Тебе». Тут те, що Різдво Христове засяяло світові світло розуму і те, що Спаситель названий Сонцем правди, це не тільки метафора, а й духовна реальність, життя. Світло Христове - це духовна реальність. Згадаймо, що в Церковному Переданні Віфлеємська зірка - це певна духовна сутність (може, Сам Бог, може, святий Ангел), яка вела волхвів до вертепу, де народився Богомладенець. Згадаймо також і святого пророка Мойсея, у якого від тривалого сорокаденного спілкування з Всевишнім обличчя сяяло як сонце. І він вимушений був закривати обличчя, тому що люди не могли на нього дивитися. Згадаймо і Преображення Господнє, згадаємо і євангельську обіцянку Спасителя: «Тоді праведники засяють, як сонце, у Царстві Отця їх. Хто має вуха слухати, нехай слухає» (Мф. 13:43), згадаємо і багатьох святих, які реально бачили нетварне Фаворське Світло і самі були провідниками цього Світла Божественного. І це не казки, а духовна реальність. І це Світло особливо відчувається в періоди Святок і Світлої седмиці. Тож будемо і ми, дорогі брати і сестри, причасниками і провідниками цього Світла. Залишимо вчинки темряви і справи гріха! Не будемо скочуватися донизу. Але по прокладеній Богомладенцем Христом дорозі, залитою світлом, увійдемо у величне чисте Божественне Світло, яке освятить і перемінить нас.

Христос народжується! Славте! Христос з небес! Зустрічайте!

.

Священик Андрій Чиженко

Портал "Православная Жизнь"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *